Зміст:
Коли з'явився перший комбайн у СРСР?
Комунар — перший радянський причіпний зернозбиральний комбайн. Вперше був випущений у 1930 року на запорізькому заводі «Комунар». Прототипом був американський комбайн Holt-34.
Хто створив перший комбайн?
У 1834 році у США Хайрам Мур побудував та запатентував перший зернозбиральний комбайн, який міг тиснути, молотити та обмолочувати зерно. Ранні версії комбайнів тягли упряжки коней, мулів чи волів.
Якого року з'явився кухонний комбайн?
Побутові комбайни були впроваджені в 1971 році на базі моделей французького винахідника П'єра Вердена (Pierre Verdоn).
Вікіпедія
Молотілка – Вікіпедія
Молотьба
Ця стаття описує ситуацію стосовно лише до одного регіонуможливо, порушуючи при цьому правило про виваженість викладу.
Молотьба (обмолота) – одна з основних сільськогосподарських операцій, при якій відбувається відділення насіння і плодів від колосків, качанів або мітелок, стручків [1] .
Нині молотьбу виконують переважно комбайнами чи молотилками, на полі чи току. До появи комбайнів обмолот здійснювався вручну за допомогою ланцюгів у спеціальних приміщеннях, клунях. Заповнена снопами клуня називалася овин.
Також слово вживається для позначення періоду часу обмолоту.
Слов'янські традиції [ред. редагувати код ]
У народному календарі слов'ян молотьба завершувала землеробський цикл. Молотьба включала комплекс ритуалів, спрямованих на підвищення врожаю та забезпечення добробуту; особливими ритуалами відзначено початок та кінець.
У південних слов'ян комплекс обрядових дій молотьби пов'язується переважно з найбільш поширеним на Балканах способом молотьби за допомогою тварин (коней, волів тощо), які витоптують розкладені на гумні навколо стожару (жердини) снопи, після чого працівники на вітрі відокремлюють зерна від кукіль і соломи. Інший спосіб молотьби – за допомогою ланцюгів – може виступати як символ битви, бійки, війни, що знаходить відображення у мові (змолотити 'побити'), у фольклорному мотиві «муки хліба» та ін.
Спочатку молотьби обирали сприятливий (болг. легкий ) день, наприклад, понеділок чи четвер (у сербів у піротському окрузі). У Родопах уникали починати молотьби у вівторок та суботу. У східних і південних слов'ян відомий звичай жертви півня чи курки на початку чи наприкінці молотьби, щоб забезпечити успіх у роботі чи відзначити успішне її закінчення (у росіян, болгар, македонців, сербів). Щоб на наступний рік був хороший урожай, у Родопах снопи на струму розстилала багатодітна або годуюча мати, вагітна жінка.
У Піротському краї (Східна Сербія) на розстеленій довкола стожару пшениці господар вилами чи лопатою робив хрест, щоб відігнати нечисту силу та забезпечити успіх у роботі; у деяких селах біля стожара різали курку, обігруючи її кров'ю колосся.
У росіян і білорусів день початку молотьби називався замолотки: у цей день у Гомельській губернії господар пригощав молотильників крутою кашею з різних круп заради гарного врожаю наступного року; тоді ж (або наприкінці молотьби) в Орловській губернії різали курей «під овини». Росіяни починали молотьбу з першого або останнього стисненого снопа (іменинника, іменинного), соломою від якого годували хвору худобу.Нерідко його обмолочували окремо, зерно освячували та підсипали до посівного. Зерно від першого струму нерідко використовувалося на насіння (укр. Перший сніп – Богу, перший струм – полю). З початком молотьби пов'язувалися прикмети про майбутній урожай: у Вітебській губернії вважалося, що якщо при першій молотьбі ціпи свищуть у повітрі, то наступне літо буде «порожнім на хліб», тобто неврожайним.
Кінець молотьби зазвичай відзначається загальним бенкетом або частуванням для працівників, де часто основне значення має жертва свійської птиці або тварини – барана, вівці, ягняти, порося (у південних слов'ян). У північно-західній Болгарії молотьба мала бути закінчена до свята св. Богородиці, напередодні якого старший у сім'ї чоловік різав червоного півня на честь «царя» чи «бороди», прив'язаних у цей час до стожару, після чого приготованого півня з'їдали на гумні.
У східних слов'ян після закінчення молотьби готували курей чи кашу. Урочистості супроводжувалися побажаннями ще більшого врожаю наступного року, щастя та здоров'я домочадцям. В українському Поліссі після закінчення молотьби хазяїн брав оберемок обмолочених колосків і приносив до будинку, де вся родина кулаками молотила обжнівки на столі — за кількістю зерен визначали число «коп» (= 16 снопів) майбутнього врожаю [2] .
також [ред. | редагувати код ]
- Медіафайли на Вікіскладі
Примітки [ред. редагувати код ]
Література [ред. редагувати код ]
- Молотьба / Плотнікова А. А. // Слов'янські давнини: Етнолінгвістичний словник: в 5 т. / За заг. ред. Н. І. Толстого; Інститут слов'янознавства РАН. – М.: Між. відносини, 2004. – Т. 3: К (Коло) – П (Перепілка). – С. 288-292. – ISBN 5-7133-1207-0.
- Молотьба: [арх.22 жовтня 2022] / Жалнін Е. В. // Меотська археологічна культура – Монголо-татарська навала. – М.: Велика російська енциклопедія, 2012. – С. 698-699. – (Велика російська енциклопедія: [35 т.] / гл. ред. Ю. С. Осипов ; 2004-2017, т. 20). – ISBN 978-5-85270-354-5.
- Молотьба // Енциклопедичний словник Брокгауза і Ефрона: 86 т. (82 т. і 4 дод.). – СПб. , 1890-1907.
- Собічевський В. Т.Гарман // Енциклопедичний словник Брокгауза і Ефрона: 86 т. (82 т. і 4 дод.). – СПб. , 1890-1907.
- Молотити // Тлумачний словник живої мови: в 4 т. / авт.-сост. В. І. Даль. – 2-ге вид. – СПб. : Друкарня М. О. Вольфа, 1881. – Т. 2.