Якого року з'явилося людство?

Людство зародилося в Африці. Звідти Homo erectus поширився до Європи та Азії вже більше. 1,5 млн років тому. Від цього предка походить Homo sapiens – так звана сучасна людина, а також її близькі родичі – неандерталець та денісівська людина.

Скільки насправді років людству?

Людина сучасної анатомії (лат. Homo sapiens sapiens) виник близько 300 000 років тому на території Африки, еволюціонувавши з Гейдельберзької людини (або ж Родезійську людину), після чого мігрував з Африки, поступово схрещуючись і замінюючи інших архаїчних людей.

Скільки насправді існує людство?

Скільки років людству? До цього часу вчені вважали, що 2,4 мільйона. Знахідка з Ефіопії змушує припустити, що людство на кілька сотень тисяч років старше. Рід приматів сімейства гомінід існував на Землі, згідно з результатами нового дослідження, вже 2,8 мільйона років тому назад.

Журнал "Експерт"
Як людство мало не загинуло (11 вересня 2023) | Expert.ru

Названо найбільш смертоносний день в історії людства

Цього дня у Китаї стався Цзяцзинський землетрус. 100 тисяч людей загинули відразу, а зсуви, що пішли за підземними поштовхами, карстові воронки і пожежі забрали життя ще 830 тисяч.

Вчені зазначили, що внаслідок світових воєн, голоду та пандемій гинули ще більше людей. Але якщо розглядати руйнування за один день, то землетрус у Шеньсі вважається найфатальнішим із відомих.

Магнітуда землетрусу становила від 8,0 до 8,3.У місцевих хроніках сказано, що у землі виникали тріщини глибиною до 18 метрів, а рельєф катастрофічно змінювався – на очах виникали нові пагорби, долини та яри. Найбільшої шкоди було завдано містам Хуасянь, Вейнань і Хуайінь. У Хуасяні, за свідченнями, обрушилися всі до єдиної будівлі, а поблизу епіцентру загинуло близько 60% населення.

Сучасні вчені провели дослідження, щоб зрозуміти, що зробив землетрус таким смертоносним. Його епіцентр знаходився в «геологічно унікальній» долині річки Вей, яка розташовувалась на лісовому плато. Ліс – пухкий осад, що виникає з нанесеного вітром пилу.

Багато будинків були збудовані прямо в м'яких лісових скелях. При підземних поштовхах вони обрушилися, поховавши під собою людей (катастрофа трапилася рано-вранці, коли майже все ще спали). Інші будівлі, зведені з важкого каменю, також звалилися.

Через регіон землетрусу проходять три розломи: Північний Хуашанський, П'ємонтський та Вейхеський. Геологічний аналіз показав, що у землетрусі 1556 року зіграв Північний Хуашаньский розлом, оскільки «його масштаби і зміщення є найбільшими у досліджуваної області». Вчені не виключили, що на цій ділянці може статися нова катастрофа, оскільки розломи зараз є активними, повідомляє Science Alert.

Раніше експерти назвали найгірший рік у світовій історії. Ним виявився 536 рік нашої ери, відзначений рекордною кількістю стихійних лих та кліматичних змін.

Судний день. Коли вимре людство і чому ніхто не переймається цим

Складно налякати кінцем світла людей, які навіть ядерний гриб намагатимуться викласти у Instagram.За допомогою інтернету ми навчилися переживати за милого лемура, який знаходиться на межі зникнення, але не помітили, що нам самим допомога потрібна набагато більше, ніж лемуру.

Особливо актуальним це стало в сьогоднішніх умовах глобального карантину через пандемію коронавірусу, на який вже захворіло близько двох мільйонів людей і який призвів до більш ніж 120 тис. смертей.

Примітно, що ще кілька місяців тому вчені прогнозували можливість пандемії та заявляли, що у ХХІ столітті шанси вимирання людини як виду значно зросли.

Дослідники з Оксфордського університету дійшли висновку, що більшість homo sapiens до кінця 2019-го не турбувалися про свою можливу трансформацію в копалини. Ймовірно, сьогоднішня ситуація змусила багатьох замислитись.

Що дізналися вчені з Оксфорду?

У роботі, яку нещодавно опублікували в журналі Nature, вчені опитали понад 2500 людей із Великобританії та США. Респондентів питали, що вони думають з приводу виживання людства, вимирання більшості людей та повного зникнення нашого виду найближчим часом.

Опитані оцінили виживання людини як найкращий сценарій, і вимирання як найгірший. Несподіваним результатом дослідження стало те, що більшість респондентів холоднокровно поставилися до думки про повне зникнення людини. Дивно, але люди більше переймаються вимиранням тварин, ніж про свій власний вигляд.

Вчені пишуть, що психологічно людям простіше прийняти думку про повне зникнення свого виду, ніж про те, що хтось перебуватиме на межі зникнення.«Причина, чому люди не вважають вимирання виключно поганим, полягає в тому, що вони зосереджуються на негайній смерті та стражданнях, які катастрофи завдають іншим людям, а не на довгострокових наслідках», — пояснюють автори роботи.

Хоча це дослідження має й інший бік: якщо респондентам казали, що в майбутньому у людства все буде добре, вони розглядали своє вимирання трагічніше. Тобто, якщо людина впевнена, що незабаром настане чергова світова війна, ядерна зима чи зомбі-апокаліпсис, вимирання не здається такою проблемою.

Але переконаний, що незабаром Земля перетвориться на рай і Проект Венера Жака Фреско, нарешті, реалізується по всьому світу, — думка про зникнення людей стає вкрай негативною.

Дослідники кажуть, що для більш точних результатів їм потрібні додаткові дані про роль мислення людини, інтуїцію, когнітивні здібності та інші еволюційні причини, які впливають на нашу думку про власне вимирання. Тим не менш, ця робота може стати основою для серйозних змін у майбутньому людства, оскільки від того, як ми сприймаємо своє вимирання, залежить те, що ми готові зробити для запобігання цьому.

«Якщо вимирання людини — це однозначно погано, тоді ми, можливо, маємо докладати більше зусиль, щоб цього не сталося. Ми повинні також змінити порядок денний різними способами, наприклад, зрушити технологічну політику на більш обережний напрямок. У разі потреби ми маємо бути готові піти на значні жертви, щоб людство усвідомило свій майбутній потенціал.Отже, багато залежить від складного питання, чи ми вважаємо своє власне вимирання виключно поганим», — зазначено в дослідженні.

У світі все ж таки є люди, яким не все одно на майбутнє людства: в середині минулого століття вчені з університету Чикаго створили спеціальну систему відліку, яка вказує, на якому етапі і через які конкретні події ми знаходимося найближче до глобальної катастрофи.

Годинник Судного дня

Після ядерних бомбардувань Хіросіми та Нагасакі, у 1945 році в Чикаго створили Бюлетень вчених-атомників — спеціалізований журнал про загрози існуванню людини через зброю, технологічний розвиток та кліматичні зміни. Авторами цього журналу свого часу були Альберт Ейнштейн і Макс Борн – творці загальної теорії відносності та основ квантової механіки, чиї роботи досі намагаються об'єднати в теорію всього.

1947-го керівництво журналу запустило проект годинника Судного дня. Це символічна система відліку, яка показує, наскільки люди наближаються до найсерйознішої трагедії у своїй історії з огляду на різні події, що відбуваються у світі. Рішення про переведення стрілок цього годинника приймає рада вчених, до якої входять кілька Нобелівських лауреатів.

Під час свого запуску (за два роки після закінчення Другої світової війни та ядерних бомбардувань Японії) годинник «завів» на 23:53, — це означало, що від можливої ​​глобальної катастрофи нас відокремлюють умовні сім хвилин. Наступний переведення стрілок на чотири і на одну хвилину вперед відбувся 1949-го та 1953-го відповідно. Після того, як СРСР і США випробували свої ядерні та термоядерні бомби, на годиннику було 23:58.

Ситуація змінилася на краще на початку 1960-х, коли у світі зросли антивоєнні настрої, а США та СРСР підписали договір про заборону ядерних випробувань. Тоді годинник Судного дня показував 23:48.

Після цього годинник скакав то вгору, то вниз на кілька хвилин, залежно від ядерних випробувань різних країн, ескалації конфлікту між США та СРСР, а також різних збройних протистоянь у всьому світі. Найбезпечнішим роком на думку авторів цього проекту був 1991-й: після закінчення холодної війни та розвалу СРСР, від «півночі» нас відокремлювало цілих 17 хвилин.

«Холодна війна закінчена. 40-річні перегони ядерних озброєнь між Сходом і Заходом закінчилися. Світ явно увійшов у нову епоху після холодної війни. Ілюзія того, що десятки тисяч ядерних боєголовок є гарантом національної безпеки, була розвінчена. У протистоянні з Радянським Союзом, що розпадається, великі ядерні арсенали ще ясніше розглядаються як перешкода і міра невпевненості», — писали в Бюлетені вчених-атомників 1991-го.

На той час можна було сподіватися, що ситуація покращиться і годинник переведе ще на кілька хвилин тому, але за останні 28 років ми знову максимально наблизилися до Судного дня. Ядерні випробування Індії, Пакистану, КНДР та Ірану, глобальні кліматичні зміни, загострення конфлікту між Росією та США, зростання націоналістичних настроїв у всьому світі — все це призвело до того, що 2018-го годинник знову завів на 23:58, вперше після 1953 року. року.

«Ми дійшли висновку, що світові лідери не лише не змогли адекватно протистояти ядерним та кліматичним загрозам, а й посилили їх „за допомогою різних провокаційних заяв та дій, включаючи недбалу риторику про застосування ядерної зброї та безглузде ігнорування наукових істин“.Стало ще ясніше, що „навмисне пошкодження інформаційної екосистеми“ загрожує підірвати раціональний дискурс, необхідний для вирішення таких проблем», — зазначено в останньому випуску проекту годинник Судного дня, який опублікували у січні 2019-го.

Найбільш ймовірні глобальні катастрофи

Вчені не дарма говорять про небезпеку глобального збройного конфлікту та серйозні кліматичні зміни, адже судячи з останніх звітів екологів та загостреної міжнародної політичної ситуації, нам є про що турбуватися і з чим боротися.