Політика закритих дверей, яка заснована на принципі ізоляціонізму та відмежування від зовнішнього світу, впроваджувалася у Японії протягом декількох століть. Вона перемежовувалася з періодами відкриття, однак загалом стратегія залишалася преобладною протягом довгого часу. Ця політика була спрямована на збереження національної культури, традицій та суверенітету, а також на підтримку внутрішнього розвитку.
Відправною точкою політики закритих дверей можна вважати епоху Хейан, яка тривала з 794 до 1185 року. Після тривалої війни, японське суспільство вирішило обмежити контакти з іншими країнами та зосередитися на внутрішньому розвитку. Застосування політики закритих дверей у Японії супроводжувалося обмеженнями в імпорті та експорті, обмеженнями на контакт із іноземними місіями та національними мігрантами.
Однак, були періоди в історії Японії, коли політика закритих дверей була тимчасово замінена політикою відкритих дверей. Наприклад, в 19 столітті у період епохи Мейджі, влада виявила бажання змінити свою стратегію і активно вступати в контакт з іншими країнами. Однак, після закінчення Другої світової війни, Японія повернулася до політики закритих дверей з метою консолідації внутрішнього суспільства і відновлення національного господарства.
Засігання політики закритих дверей у Японії було послаблене тільки наприкінці 20 століття, коли країна почала активно співпрацювати з міжнародними організаціями і укладати торгові угоди з іншими державами. Проте, збереження національної ідентичності та культури залишається одним із головних аспектів політики Японії навіть у сучасному світі.
Політика закритих дверей у Японії
Головною метою політики закритих дверей було збереження національного ідентичності та захист від зовнішніх впливів. Під час цього періоду імператор Японії продовжував утримувати владу, але імпорт імперія строго обмежувала. Вільний виїзд і в’їзд іноземців був практично заборонений, що призвело до ізоляції країни від світу.
Ця стратегія була поставлена під сумнів під тиском сили зовнішніх держав, особливо Сполучених Штатів Америки, які бажали розвивати торгівлю з Японією. Внаслідок цього у 1853 році прибув американський корабель “Чорна Подорож”, командувачем якого був комодор Меттью Перрі. Він прибув з місією досягнути відкриття Японії для торгівлі і дипломатії.
Ця подія викликала зміну політики Японії і закінчила період політики закритих дверей. Торгівля та контакти з іншими країнами стали допустимими і привели до модернізації країни. Політика закритих дверей залишає далекий вплив на сучасну Японію та її зовнішні відносини.
Історія та початок стратегії
Ідея стратегії закритих дверей виникла через бурхливі зміни, які сталися в Японії на початку 17-го століття. Після початку християнської місії в країні з боку португальських іспанців, яка спричинила конвертацію значної частини японського населення до християнства, народилися певні спроби боротьби з впливом іноземних сил.
| Рік | Події |
|---|---|
| 1639 | Дата офіційного запровадження політики сакоку. Усі іноземці були вислані з Японії, крім голландських торговців, які отримали дозвіл на життя та торгівлю в Дейсени. Запровадження політики супроводжувалося будівництвом системи фортець і контролю над жахаючою кампанією проти християнства. |
| 1787 | Уведення ряду додаткових обмежень на контакти з іноземними країнами та ретельні перевірки та контроль пасажирів, що перетинали кордони країни. |
| 1853 | Прибуття американського корабля “Чорна крилата гармата” під командуванням Меттью К. Перрі. Цей визначний інцидент і закінчив період політики закритих дверей у Японії, почавши нову епоху в її відносинах зі світом. |
Політика закритих дверей була наслідком стратегії самоізоляції Японії через вплив іноземних сил на її внутрішні справи. Вона спричинила розпад економіки Японії та її відірвання від важливих світових тенденцій.
Особливості інаціоналізму в політиці Японії
Однією з унікальних особливостей політики Японії є посилення націоналізму в контексті безпеки. Країна забезпечує свою безпеку за рахунок власних оборонних зусиль та впровадження строгих міграційних політик. Іноземці мають обмежений доступ до державних посад та соціальних програм.
Ще однією особливістю інаціоналізму в політиці Японії є захист національних традицій та моральних цінностей. Домінуюча релігія країни – шінтоїзм, який виступає основою національної ідеології. Через це великий акцент ставиться на збереження національних традицій та відмінностей, а також на підтримку внутрішнього патріотизму.
Однак, тривалість політики закритих дверей в Японії не можна обговорювати без згадки про її поступове послаблення в останні десятиліття. Потреба в міжнародній співпраці та економічному зростанні змусила країну відкритися для зовнішнього світу. Це призвело до послаблення обмежень щодо імміграції та запровадження більш ліберальної економічної політики.
Однак, незважаючи на зміни, до сьогоднішнього дня інаціоналізм залишається важливою складовою політичного життя Японії. Держава продовжує ставити захист своїх національних інтересів на перше місце, відстоюючи свою культурну та економічну незалежність.