Верхівку віддавали молодим, середню частину — гостям, а низ, до якого часто запікали монети, — музикантам. Коровай ділив хрещений батько нареченого чи нареченої. Вважалося, що разом із шматочком весільного хліба молоді ділилися з гостями своїм щастям, а гості у відповідь дякували нареченому та нареченій подарунками.12 лют. 2015 р.
Коли ж обряд закінчено – молоді та їхні гості мають пройти в зал і разом по шматочках з'їсти коровай до останньої крихти. Традиції, пов'язаної з весільним короваєм, вже не одна сотня років.
Випікали коровай напередодні весілля у будинку нареченого, робив це щасливо одружений чоловік. Коровай на гарному рушнику підносила молодятам мати нареченого — відбувалося це після вінчання пари. Новоспечені чоловік та дружина тричі цілували хліб на знак поваги.
Вони можуть з'їсти його або віднести додому і поділитися з близькими. У відповідь на частування гості дарують подарунки молодим. За дотримання християнських традицією надкушений або недоторканий коровай відноситься до церкви (туди, де вінчалися подружжя або іншу) і залишається на столі для пожертвувань.